Відповідно до статті 6 ЦК України, Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Іншими словами, основне юридичне значення ст. 6 ЦК України полягає в закріпленні презумпції диспозитивного значення актів цивільного законодавства, що проявляється в наданні сторонам права в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за згодою між собою. При цьому норми актів цивільного законодавства мають імперативне значення лише тоді, коли це прямо передбачено відповідними спеціальними правилами.
Відповідно до ст. 627 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З наведених норм вбачається, що власник майна має право вільно розпоряджатися своїм майном, продавати його іншим особам, при цьому самостійно обирати покупця свого майна, вільно укладати з ним договір купівлі-продажу, визначати умови цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”,
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
Однак, згідно з ст. 8 цього ж Закону, положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на:
Слід звернути увагу, що правило, яке в становлене в ч. 1 ст. 8 Закону не діє, якщо такі узгоджені дії:
Таким чином, встановлення обмеження щодо заборони купівлі (придбання) товару лише у однієї компанії не суперучить цивільно-правовим відносинам, так як встановлюються істотні умови договору купівлі-продажу. Також встановлення обмеження на придбання товарів у інших суб'єктів господарювання (надання екслюзивності) не буде вважатися узгодженими діями, оскільки такі обмеження підпадають під виключення встановленні ст. 8 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас, слід звернути увагу, що надання екслюзивності може кваліфікуватися як антиконкурентні узгодженні дії, якщо це призведе до суттєвого обмеження конкуренції на ринку, доступу на ринок інших суб'єктів госпожарювання або необгрунтованого підвищення цін на товар.